Поради батькам: Як розпланувати день і чим зайняти дітей під час карантину

"Якщо наш пріоритет – це вимагання бути слухняним у межах чотирьох стін нашого дому, то можемо сподіватись, що наші покірні діти будуть слухатись когось іншого – поза домом", – психолог, дослідник освіти Алфі Кон.

Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.

Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини. Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня.

Змушувати дитину не потрібно: лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займемось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад, батько працює, поки мама гуляє з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко – діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи.

Планувати всі активності варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із малечею, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре.

Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей цінно, коли батьки граються з ними на одному рівні: наприклад, сідають разом на килим і роблять щось спільне.

На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: малеча не зможе робити одне й те саме щодня. У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь.

Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад, після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему.

Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність.

Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, прогулянок на вулиці, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

ІГРИ НА КУХНІ

Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію. Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ

Сюжетно-рольові ігри або ігри, що розвиваються за сюжетом,  коли учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.

ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ

Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.

РУХЛИВІ ІГРИ

Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо.

КІНЕЗІОЛОГІЧНА ЗАРЯДКА

Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.

Наприклад: Вправа «Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою ліве вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, потім поміняти положення рук «з точністю до навпаки».

Навчання вдома: практичні поради для батьків

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

Анкета для учнів з вибору профілю навчання. 

  1.Які предмети цікавлять тебе найбільше?

2.Які предмети тобі  вивчати найлегше?

3.Які предмети даються важко ?

4.До яких навчальних предметів ти проявляєш інтерес протягом декількох останніх років.

5. Який профіль навчання відповідає твоїм нахилам та           здібностям?

а) суспільно-гуманітарний (філологічний, історико-правовий,     юридичний);

б) природничо-математичний (фізико-математичний, біологічний, географічний, медичний);

в) технологічний (інформатика, менеджмент);

г) художньо-естетичний (музичний, образотворчий, театральний);

д) спортивний.

6. У яких видах навчальної діяльності досягаєш успіху?

7.Чи плануєш використовувати обраний профіль при виборі майбутньої професії (продовжувати навчання з опорою на знання з даного профілю)?

Батькам на замітку: інформаційний простір, що є дружнім до дітей

Реакції та погляди дорослих на факти, які транслюють телебачення, радіо, інтернет і друковані ЗМІ, можуть позначатися на ставленні їхніх дітей до отриманої інформації. Батьки можуть позитивно вплинути на цей процес, якщо вони…

ДО ТЕМИ:

4 золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми

… користуються авторитетом у дитини

Якщо тато і мама є авторитетами для дитини, вона може перейняти їхнє пригнічення, страх, зневіру або, навпаки, почуття гідності та упевненості. Дитина довіряє почуттям близьких дорослих, бо вони дають їй змогу відчувати, що вона не самотня у своїх переживаннях і її почуття розділяють рідні люди. Водночас байдуже ставлення дорослих до певних подій зумовлює у дітей таке саме незацікавлене ставлення до змін і перетворень у світі, країні, власному житті.

Якщо батьки не користуються авторитетом і довірою у дитини, вона може сприйняти інформацію такою, якою її подають заангажовані ЗМІ. Зокрема, якщо авторитетним інформатором є відомий актор, спортсмен тощо.

… враховують вік та перспективу розвитку дитини

Батькам варто обговорювати з дитиною все, що відбувається в країні та поза її межами. При цьому батьки мають враховувати вік та пізнавальні можливості дитини, розповідати усе простою, зрозумілою їй мовою. Крім цього, інформація має бути цілісною та структурованою, аби дитина ліпше розуміла логіку подій, явищ та вчинків, причинно-наслідкові зв’язки між минулим, теперішнім і майбутнім.

… подають дитині гідний приклад для наслідування

Якщо батьки беруть активну участь у волонтерських, благодійних заходах, то, найімовірніше, і їхня дитина виявить бажання зробити щось корисне для людей, які потребують допомоги. Також вона може проявити власну ініціативу: створювати малюнки або вироби, залучати онлайн до цієї діяльності родичів та друзів.

… пояснюють факти та явища

Дитина та її оточення можуть використовувати різні джерела інформації. Дитина ще не сформувала свідоме ставлення до світу та стійкі переконання, а тому вона може перекрутити чи спотворити інформацію, яка надходить ззовні. Аби дитина адекватно розуміла певні соціально-політичні явища, батькам варто пояснювати їй те, що вона почула або побачила.

Коли члени сім’ї однозначно розуміють і тлумачать інформацію зі ЗМІ, дитина почувається впевненіше в інформаційному середовищі.

… аргументують власну позицію

Інформація, яку пояснюють батьки, має бути чітко структурованою, щоб дитина не знайшла в ній «прогалин» і не витлумачила її неправильно. Батьки під час бесіди з дитиною тактовно й обґрунтовано мають відокремити правдиве від неправдивого, щоб зосередити її увагу на тому, що можна схвалювати, а що слід засуджувати, у конкретній ситуації. Завдяки такому підходу дитина матиме змогу сформулювати власну думку про ту чи ту подію або явище.

+

… використовують невербальні засоби спілкування

Невербальні засоби — своєрідний епілог та емоційне тло, на якому розгортаються розмірковування дорослого. Коли дитина слухає батьків, вона спостерігає за ними і сприймає не лише слова, а й реакцію на ту чи ту подію: розпізнає й відчуває спокій чи хвилювання, впевненість чи розгубленість, довіру чи недовіру до джерела інформації.

Прагнення дорослих об’єктивно та виважено пояснювати інформацію дає дитині змогу ліпше та впевненіше сприймати її, користуватися нею та передавати її іншим. Прямий погляд і спокійний тон батьків під час розмови посилює довіру дитини до їхніх слів і переконань.

Великодні зайченята.

Великодні зайченята: робимо іграшку власноруч

Цей проект універсальний для будь-якого віку. Для молодших дітей зайчики можуть стати героями лялькового театру, для старших — частиною інтер’єрного декору або гольницею для зберігання гострих предметів. На деяких етапах дитині може знадобитися допомога дорослого.

Матеріали:

·         тканина;

·         нитка з голкою;

·         папір;

·         олівець;

·         ножиці;

·         булавки;

·         холлофайбер або вата для наповнення.

Хід роботи:

Зігніть папір пополам, намалюйте половину контуру зайця. Майте на увазі, що після зшивання фігурка зайця набагато зменшиться. Не робіть делікатних деталей, тому що вам буде важко вивертати тканину.

Виріжте паперовий шаблон та прикладіть до вивороту тканини. Обведіть фігурку олівцем та виріжте дві таких викрійки. Відступіть пів-сантиметра від краю та наведіть олівцем допоміжну лінію, по якій будете шити.

Накладіть викрійки одну на одну виворотом назовні. Зафіксуйте деякі частини за допомогою шпильок. Починайте зшивати вручну або на машинці, користуючись допоміжною лінією. Зверніть увагу: знизу зшивати не треба, таким чином ви пізніше вивернете іграшку на лицьову сторону.

Якщо зшиваєте вручну, пройдіться найпростішим швом "вперед голку" в одному напрямку, а потім в протилежному. Всі частини шва у результаті мають бути закритими (див. фото 6). Виверніть іграшку і набийте холлофайбером (можна замінити ватою). Закінчіть зашивати зайчикау .




алишились приємні деталі — пришити очі, ніс і ротик. Це можуть бути ґудзики, бісер або просто вишивка. Можна експериментувати з ляльковим одягом для зайченят. Ось і все — ваша святкова іграшка готова! Її можна дарувати, прикрашати будинок або одразу починати гратися.

Вдалої творчості!

Як обрати професію майбутнього?

 «Як обрати професію майбутнього?» Тамара Сухенко

(https://www.youtube.com/watch?v=1bpaOg8J_Ug)

Чисте довкілля здоров'я нації.

На сьогодні забруднення навколишнього середовища досягло критичної точки і ми все частіше чуємо слова «забруднення навколишнього середовища», «забруднення довкілля». Ми вже стали звикати до цих слів і продовжуємо свою бездіяльність.

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), у 2007 році вперше зображено вплив шкідливих факторів навколишнього середовища на конкретні хвороби та травми. В доповіді ВООЗ “Профілактика хвороб за допомогою навколишнього середовища – оцінка тяжкості хвороб, викликаних навколишнім середовищем” зазначається, що 24% всіх хвороб у світі виникають та розвиваються через погані умови навколишнього середовища. Причому у дітей з цим пов’язано 33% всіх випадків захворювань!

Основні джерела забруднення довкілля:

Промисловість (довкілля, переробна);
Транспорт ( наприклад автотранспорт міста є джерелом близько 60-70% забруднення повітря);
Сільське господарство ( агрохімікати, добрива, різні засоби для боротьби із хворобами рослин, шкідниками, бур’янами);
Побутові (тверді та рідкі побутові відходи, продукти горіння, що утворюються в результаті роботи опалювальних систем)

З вищезазначеного можна сказати, що найбільш актуальні екологічні проблеми, які можуть впливати на здоров’я це :
– забруднення повітря;
– забруднення води;
– проблема відходів;
– якість питної води;
– забруднення ґрунту;
– якість продутів харчування;
– радіаційне забруднення;
– отрутохімікати в С/Г;
– йододефіцит;
– зберігання непридатних пестицидів;
– зменшення озеленення;
– забруднення важкими металами;
– неконтрольоване вирубування лісу.
Тому у регіоні, де ми проживаємо, слід звернути увагу на:
• збільшення кількості встановлення відповідних сміттєвих баків та своєчасний вивіз сміття;
• дотримуватись сортування сміття, як це роблять у країнах Європи й Америки: харчове сміття знищується, консервні банки — переробляються; скляні чи пластмасові пляшки використовуються повторно або переробляються і знову запускаються у виробництво;
• дотримання правила «сміття має потрапляти туди, де воно найменш завдаватиме шкоди людям і природі»;
• заборонити в жодному разі спалювати сміття;
• здійснення діяльності із додержанням вимог екологічної безпеки;
• участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
• учням школи та жителям села пропагувати здоровий спосіб життя в екологічно чистому середовищі, насаджувати дерева, кущі, квіти, підтримувати чистоту біля будинків, по берегах річки, ставу, у парках (можна проводити так звані дні здоров’я).
Отже, задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все треба дбати про чистоту тієї території, де ми проживаємо. Адже чисте довкілля – наше здоров’я, а отже – наша мета! Адже ми всі добре знаємо як поводитись так, щоб не зашкодити природі. І якщо ми не будемо байдужими до проблем довкілля і дотримуватимемось вище наведених пропозицій, можна сподіватися, що будуть чистими кожна вулиця,місто,село, загалом країна, а люди будуть у злагоді з природою.
Тільки спільними зусиллями всього людства ми зможемо досягти позитивних результатів і здоров’я нації!

Граючись, долаємо стрес. 

Сучасні діти часто відчувають сенсорне перевантаження. З раннього віку їх оточує велика кількість інформації й розваг: телебачення, фільми, відеоігри, інтернет, мобільні телефони та багато іншої техніки. Оскільки нові технології стали популярним засобом розваги, вони перевантажують наші почуття, обмежують живе спілкування й коло інтересів. Попри наші зусилля створити збалансований стиль життя, стрес усе одно переслідує нас у повсякденному житті. Ми всі страждаємо від перезбудження й жорстких графіків. І наші діти – не виняток. Батьки можуть навіть не усвідомлювати, наскільки їхні діти схильні до стресу. Світ став складнішим, і джерелами стресу для дитини тепер стає не тільки школа й конфлікти з однолітками. У розпорядженні дитини безліч занять, яким вона присвячує свій вільний час. Дитина перебуває під впливом негативної інформації зі ЗМІ та інтернету про стихійні лиха, війни тощо. Усе це викликає в неї тривожність і стрес. Тому немає нічого дивного в тому, що в дітей і підлітків останнім часом почастішали тривожні розлади. Діти, особливо маленькі, не можуть так легко розпізнавати стрес і тривогу, як дорослі. Вони не розуміють, що причина їхнього головного болю, болю в животі, напруження або дратівливості – тривожний стан. У відповідності з віком і недостатньо розвиненими когнітивними здібностями дитині складно розуміти свої емоції, тому що для неї це поки ще занадто абстрактне поняття. Дитина розуміє, коли вона щаслива або засмучена, але розчарування, фрустрацію, смуток або тривогу їй усвідомити важко.

Оскільки почуття можуть збити дитину з пантелику, вміння розпізнавати їх допоможе справлятися з важкими ситуаціями. Розвинути самосвідомість і опанувати свої почуття дитині може допомогти гра. Вплив гри на розвиток дітей незаперечно великий. Дитяча гра - основний вид діяльності дитини, спосіб пізнання навколишнього світу, випробування типових життєвих ситуацій, своєрідна форма діяльності, за допомогою якої діти готуються до життя, набувають певні навички і звички, засвоюють соціальний досвід, формують в собі риси майбутнього характеру. Дитяча гра - це не марна припровадження часу, а «розумний педагогічний прийом виховання юної особистості»

Мій портрет та улюблене ім’я»

Мета: емоційне саморозкриття членів групи;

Тривалість: 5 – 10 хвилин;

Обладнання та матеріали: папір, різнокольорові олівці;

Опис: дітям пропонується пригадати, як називають їх мама і тато, родичі, друзі. Потім вибрати найулюбленіше ім’я та намалювати свій портрет.

Інструкція для дітей: «У кожної людини є своє ім'я, хоча деякі з них повторюються. Напевно, у тебе є знайомі хлопчики і дівчатка, у яких однакові імена. Ви, напевно, помічали, що різні люди називають вас по-різному. Подумайте над цим і згадайте всі ті імена, якими вас називають, а потім знайдіть те ім'я, яке найбільше вам подобається та намалюйте свій портрет».

«Чарівна куля»

Мета: самопрезентація, можливість розповісти про себе і дізнатися більше про іншого. 

Тривалість: 5 – 10 хвилин;

Обладнання та матеріали:повітряна кулька

Опис: діти, передаючи «чарівну кулю» один - одному розповідають про те, що вони люблять.

Інструкція для дітей: «Давайте познайомимось і розповімо що-небудь про себе. Щоб нам було простіше, ми будемо користуватися чарівною кулею».

«Пелюстки ромашки»

Мета: навчитися розповідати про себе, а також дізнаватися щось цікаве і нове про  друзів.

Тривалість: 5 – 10 хвилин;

Обладнання та матеріали: папір у вигляді «пелюсток ромашки», різнокольорові олівці;

Опис. Всім учасникам гри пропонується розповісти про те, що вони люблять та намалювати це на «пелюстках ромашки». Для цього кожному дається папір, який нагадує пелюстку ромашки.

Інструкція. Можна почати так: «На світі є те, що любиш тільки ти 

(улюблена книга, улюблений мультфільм, улюблений одяг, улюблена іграшка)  поміркуй та намалюй це на пелюстці. А потім з цих «пелюсток» можна склеїти велику ромашку (наприклад, на великому ватмані), а посередині вклеїти фотографію вашої  групи. Ромашка буде нагадувати про те, що любите ви, ваші діти і друзі.